E. cucumeris поширена у Північній Америці та була занесена до Азорських островів (Португалія) близько 1979 р., пізніше — до материкової Португалії та Іспанії. E. papa описана як новий для науки вид у 2004 р., також виявлена в Португалії та Іспанії. E. subcrinita та E. tuberis походять із Північної Америки, проте поки не виявлені в межах регіону EPPO.
Усі види переважно пошкоджують картоплю (Solanum tuberosum), хоча дорослі жуки можуть живитися листям й інших Пасльонових культур. За морфологією це дрібні жуки довжиною 1,5-2,3 мм, із темним забарвленням тіла, вкритого щетинками. Важливими діагностичними ознаками є форма передньоспинки, щільність пунктирування, характер опушення надкрил та будова статевих органів. Личинки циліндричні, білі з темною голівкою, довжиною до 5 мм, розвиваються у ґрунті біля коренів картоплі.
Дорослі особини вигризають у листках характерні дрібні дірочки, схожі на постріли дробом (1–1,5 мм). Личинки E. cucumeris утворюють шорсткі ходи в бульбах, тоді як E. papa та E. tuberis завдають серйозніших пошкоджень — утворюють довгі коркові ходи під шкіркою бульб. Для E. subcrinita вірогідні дані щодо пошкоджень бульб відсутні, але дорослі особини також пошкоджують листя
Шкідники поширюються разом із зараженою насіннєвою і продовольчою картоплею, рослинними залишками та ґрунтом. Також можливе перенесення дорослих жуків із вітром чи транспортними потоками. Заходи запобігання поширенню шкідників передбачають використання лише здорового посадкового матеріалу, що має фітосанітарний сертифікат, а також заборону ввезення картоплі та ґрунту з регіонів, де зареєстрована присутність Epitrix spp. Важливим є регулярний моніторинг полів і ретельне обстеження імпортованих партій. Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Батьківщиною виду є Північна Америка, де він росте в Канаді, США та Мексиці. Окрім того, ценхрус поширився в Південній Америці (Аргентина, Венесуела), Австралії та в країнах EPPO: Бельгії, Франції, Греції, Хорватії, Угорщині, Італії, Ірані, Ізраїлі, Марокко, Румунії та Україні. В Україні він зафіксований у південних регіонах та в рудеральних середовищах існування
Ценхрус довгоголковий – це однорічна або короткоживуча багаторічна злакова рослина заввишки 20-90 см. Стебла можуть бути прямостоячими або сланкими, часто вкорінюються у вузлах і утворюють щільні зарості. Листки довгі й вузькі, а суцвіття має колосоподібну форму. Плоди утворюють характерні колючі обгортки (бури), які при висиханні стають твердими з гострими шипами. Одна рослина може продукувати до 1000 насінин, що зберігають життєздатність у ґрунті до 5 років. Ценхрус добре росте на піщаних і порушених ґрунтах, уздовж доріг, на луках та полях.
Ценхрус конкурує з культурними рослинами за вологу, поживні речовини та світло, знижуючи врожайність. Колючі плоди забруднюють і пошкоджують врожаї, зменшують товарну якість продукції, а також травмують тварин. В Австралії зафіксовані випадки псування сухофруктів через домішки бурів.
Цей бур'ян, насамперед, поширюється завдяки колючим плодам, які чіпляються до хутра тварин, одягу людей, взуття та сільськогосподарської техніки. Також він легко переноситься із ґрунтом під час обробітку.
Найефективнішим методом боротьби із ценхрусом є інтегрований підхід, що поєднує механічні та хімічні аспекти. Для контролю застосовують гербіциди на основі гліфосату, параквату, флуазифопу, а також ґрунтові препарати. Найкращі результати дає обробка після появи сходів. Також важливо очищати техніку, уникати занесення бурів і проводити агротехнічні заходи для зменшення насіннєвого банку в ґрунті.
Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Географічне поширення PYDV охоплює Північну Америку, зокрема Канаду (Альберта, Британська Колумбія, Нью-Брансвік, Онтаріо, Квебек) та США (Каліфорнія, Флорида, Індіана, Мен, Мериленд, Массачусетс, Міннесота, Монтана, Небраска, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Огайо, Пенсильванія, Південна Дакота, Вермонт, Вірджинія, Вісконсин, Вайомінг). У країнах ЄС і регіоні EPPO вірус відсутній.

Рослинами-господарями переважно виступають дикорослі види родини Пасльонових (Solanaceae), хоча вірус може бути штучно переданий рослинам із родин Apocynaceae (Барвінкові), Asteraceae (Складноцвіті), Brassicaceae (Капустяні), Fabaceae (Бобові), Lamiaceae (Губоцвіті), Polygonaceae (Гречкові) та Scrophulariaceae (Ранникові). У картоплі (Solanum tuberosum) він зустрічається спорадично. Природні випадки зараження реєструвалися, наприклад, у Міннесоті (США) на декоративних рослинах Mirabilis jalapa (нічна красуня), Nicotiana alata (тютюн крилатий), Tagetes erecta (чорнобривці прямостійні) та Zinnia elegans (цинія витончена).

Симптоми включають карликовість, жовтіння та некроз жилок, системний некроз листків, внутрішні некротичні плями в стеблах (особливо у верхніх вузлах), часто некроз серцевини стебел. Під впливом PYDV бульби стають деформованими, дрібними, з тріщинами та внутрішніми некротичними плямами, мають низьку схожість.

Передача вірусу відбувається переважно цикадками — зокрема Aceratagallia sanguinolenta, Agallia constricta та Agalliota quadripunctata. Вірус не передається насінням чи пилком, але зберігається у бульбах, вирощених із заражених рослин, і може зимувати в дорослих комахах-переносниках.

Методи недопущення проникнення ґрунтуються на жорсткому фітосанітарному контролі. Забороняється ввезення комерційних партій картоплі з країн, де присутній PYDV, без дотримання вимог офіційної схеми сертифікації насіннєвої картоплі, яка охоплює цей вірус. Посадковий матеріал має бути отриманий із безвірусного вихідного ядра, а продовольча картопля повинна бути оброблена для унеможливлення проростання.

Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!

Джерело світлин

Захід проходив на базі Одеська Фітолабораторія у форматі теоретичних лекцій та практичних занять. Учасники мали змогу вдосконалити свої знання, зокрема щодо загальної характеристики комах, методів моніторингу та дослідження регіональної ентомофауни, шкідників лісу та садово-паркового господарства. Особливу увагу було приділено вивченню чужорідних видів лускокрилих (Lepidoptera), сучасному стану їх поширення в Одеській області та шляхам проникнення нових видів. Також було розглянуто морфологічні та біологічні особливості небезпечного карантинного шкідника — південноамериканської томатної молі (Tuta absoluta Meyr), правила ведення колекційного матеріалу, порядок проведення міжлабораторних порівнянь та методи ідентифікації лускокрилих за будовою генітального апарату. Щиро дякуємо організаторам за проведене стажування!

Патоген виявлено на всіх континентах, де вирощують томати та перець. Первинно описана у Південній Африці та США, Xanthomonas vesicatoria нині поширена у країнах Південної та Північної Америки, Європи, Африки та Азії.

Основними рослинами-господарями є томат (Solanum lycopersicum) і перець (Capsicum annuum). Також можуть інфікуватися дикорослі представники родини Пасльонових, які відіграють роль у збереженні інокулюму в навколишньому середовищі, тобто виступають резервуарами для цього збудника.

На листках томата хвороба проявляється у вигляді водянистих плям, які згодом буріють і некротизуються, часто оточені хлорозним колом. При сильному ураженні відбувається злиття плям, розвиток некрозу ніжок і стебел. На плодах формуються опуклі, скориночко-подібні плями коричневого кольору з водянистим ореолом. У перцю спостерігаються подібні симптоми: некротичні ураження листків, часто з жовтою ареолою, і білі плями на плодах, які мають коркову текстуру.

Основним заходом профілактики є використання сертифікованого насіння, вільного від Xanthomonas vesicatoria. Застосовують також термічну або хімічну обробку насіння. Рекомендується сівозміна та знищення рослинних решток, уникнення зрошення методом дощування, використання стійких сортів (за наявності), контроль вологості у теплицях.

Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!Джерело світлин

Ризоманія вперше була описана в Італії у 1959 році, і з того часу вона швидко поширилася у багатьох регіонах, особливо в зонах інтенсивного вирощування цукрового буряку. Зараженість зареєстрована в більшості країн Європейського Союзу, а також у Великій Британії, Туреччині, США, Китаї, Японії. Основним фактором поширення вірусу є переміщення зараженого ґрунту, рослинного матеріалу та води для зрошення з інфікованих ділянок.
BNYVV уражає всі підвиди Beta vulgaris, включаючи цукровий буряк, кормовий та червоний буряк. Також може уражати шпинат та деякі дикорослі рослини. Вірус передається ґрунтовим плазмодіофоровим протистом Polymyxa betae, який проникає у кореневу систему рослин. Збудник здатен зберігатися в спочиваючих спорах цього протиста понад 15 років, що ускладнює заходи ліквідації. Важливу роль у поширенні вірусу відіграє вода, як з дощових стоків, так і з іригаційних каналів, особливо в умовах надмірної вологості та високих температур.
Симптоми ризоманії проявляються як на листках, так і на коренях. На листках спостерігається пожовтіння жилок уздовж головної жилки, світло-зелене або лимонно-жовте забарвлення листкової пластини, витягнуті черешки та зменшення листкової маси. Рослини стають пригніченими, сповільнюється їх розвиток, можливе в’янення. На коренях характерні симптоми включають деформацію коренеплоду, «бородчастість» (проліферація бічних корінців), потемніння провідної тканини у зрізі, вузлуваті утворення, а також загальне недорозвинення кореня. Симптоми можуть бути слабко вираженими на стійких сортах або за умов низької концентрації вірусу.
Для виявлення збудника застосовуються серологічні та молекулярні методи. Найбільш поширені тести: DAS-ELISA, TAS-ELISA, а також звичайна і кількісна RT-PCR. У лабораторних умовах також можуть використовуватися біотести на чутливих сортах буряку для аналізу ґрунту. У деяких випадках застосовується електронна мікроскопія або механічне зараження індикаторних рослин.
Комплекс фітосанітарних заходів включає заборону на переміщення ґрунту з інфікованих ділянок, очищення сільськогосподарської техніки, використання сертифікованого насіння толерантних сортів, дотримання сівозміни, контроль джерел поливної води, особливо в системах з рециркуляцією. Уражені ділянки повинні підлягати постійному моніторингу, а у разі виявлення збудника — заходам локалізації.
Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Під час навчання були розглянуті важливі аспекти класифікації мікологічних організмів, їх морфологічні особливості, методи виявлення та ідентифікації, у тому числі згідно з вимогами Китайської Народної Республіки (КНР) до експорту (ячмінь, соя, кукурудза, горох). Також учасники проводили морфометричні виміри, вели підрахунок спор із використанням камери Горяєва, мали практичні заняття з виділення та ідентифікації сажкових спор і диплодіозів кукурудзи. Окрім цього, присутні ознайомилися із характером росту на поживних середовищах деяких мікологічних організмів (Monilinia, Verticillium). Дякуємо організаторам та приймаючій стороні, Закарпатська Фітолабораторія, за високий рівень підготовки та практичну цінність отриманих знань!

У межах EPPO PSTVd виявлений у деяких регіонах Східної Європи. Його подальше поширення обмежується фітосанітарними заходами, включно із сертифікацією насіннєвої картоплі. Особливе занепокоєння викликає ризик непомітного поширення через безсимптомне інфікування рослин, особливо декоративних культур родини пасльонових.

Основними господарями є картопля (Solanum tuberosum) та томат (Solanum lycopersicum), а також інші представники родини пасльонових, включно з декоративними рослинами (Brugmansia, Petunia, Physalis, Cestrum тощо), де PSTVd часто перебуває безсимптомно. Такі рослини можуть слугувати джерелом зараження картоплі через контактування.

Ураження PSTVd може залишатися безсимптомним або проявлятися змінами росту, зменшенням розміру рослини, темно-зеленим листям із мозаїчністю, а також характерною деформацією бульб — їх веретеноподібною формою з вираженими вічками. Симптоми посилюються після цвітіння. Для певної діагностики необхідні лабораторні тести згідно з протоколом EPPO PM 7/138.

Контроль PSTVd потребує регуляторної системи, що охоплює профілактику, виявлення, локалізацію та викорінення збудника. Насамперед необхідне використання оздоровленого ядерного матеріалу, перевіреного на відсутність PSTVd, з подальшим розмноженням у межах сертифікаційної системи у зонах, вільних від патогену. Важливим елементом контролю є повна сертифікація насіннєвої картоплі. У разі виявлення PSTVd на полі забороняється вирощування картоплі та інших рослин-господарів на ураженій ділянці до повного знищення самосівів. Усі об’єкти, які могли контактувати з інфікованими рослинами або бульбами, включаючи техніку, сховища та пакувальні матеріали, підлягають обов’язковій дезінфекції. Інфікований матеріал повинен бути знищений.

Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Географічно зерноїд поширений у тропічних і субтропічних регіонах — передусім у країнах Африки, Південної та Південно-Східної Азії. Завдяки здатності до польоту та короткому життєвому циклу він здатен швидко колонізувати нові території, особливо в умовах високої температури та щільного зберігання зерна.
Зовні дорослий жук невеликий (2–3 мм), бурого або чорного кольору з характерними чотирма плямами на надкрилах. Існують дві морфологічні форми — сидяча (не літає) та дисперсна (летюча), причому остання формується за високої щільності личинок. Самки більш за самців і мають темніші пластинки на кінці черевця.
Основними рослинами-господарями є насіння представників родини бобових (Fabaceae), зокрема Vigna unguiculata (маш китайський), Vigna radiata (маш), Cajanus cajan (голубиний горох). Зерноїд відкладає яйця на поверхню зернини, а личинка проникає всередину, де розвивається і харчується ендоспермом. Типові симптоми зараження — наявність дрібних круглих отворів у зерні та «віконця» під шкіркою бобів.
Щоб запобігти проникненню C. maculatus до України, необхідно суворо дотримуватись імпортних фітосанітарних вимог, включно з перевіркою походження товару, обстеженням вантажів, термообробкою, карантином та лабораторними дослідженнями.
Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Історично E. amylovora походить з Північної Америки, де вперше була описана у 1883 році. Перші випадки за межами Америки зафіксовані в Новій Зеландії (1920), Великобританії (1957), після чого вона поширилась країнами Європи. Наразі бактерія присутня більш ніж у п'ятдесятьох країнах.До рослин-господарів належать представники підродини Maloideae родини Rosaceae: Pyrus (груша), Malus (яблуня), Cydonia (айва), Crataegus (глід), Sorbus (горобина), Cotoneaster (кизильник), Chaenomeles (айва японська), Eriobotrya (японська мушмула), Mespilus (чишкун), Pyracantha (піраканта), Stranvaesia (странваезія). Найбільше економічне значення мають ураження груші та яблуні. Окремі штами E. amylovora, виявлені на Rubus spp. (ожина, малина), мають іншу еволюційну природу.Хвороба проявляється у вигляді некрозів на квітках, пагонах, листках, плодах, гілках і штамбі. Уражені частини темніють (буріють або чорніють), ніби обпалені вогнем, звідки й назва — бактеріальний опік. Також поширені наступні ознаки: викривлення верхівки пагонів у формі пастушого гака, виділення бактеріального ексудату у вигляді крапель слизу, «муміфікація» плодів, які залишаються прикріпленими до дерева. Некрози можуть з'являтися у тканинах під корою, утворюючи виразки (канкери), що з часом тріскаються. Перші симптоми з'являються навесні за температури вище 15°C у вологу погоду.Збудник легко поширюється вітром, дощем, птахами, комахами-запилювачами, інструментами та навіть під час обрізки дерев. Первинна інфекція зазвичай виникає з канкерів, де бактерія зберігається взимку. Вторинне зараження відбувається через квітки та молоді пагони в період вегетації.Для боротьби з бактеріальним опіком застосовують комплекс заходів. Санітарні міри включають регулярне обрізання й знищення уражених частин рослин із дезінфекцією інструментів. Агротехнічні прийоми спрямовані на зниження ризику зараження — це насамперед регулювання вологості, уникнення надмірного азотного живлення, висадка менш чутливих сортів. Хімічний захист передбачає використання бактерицидів, переважно препаратів на основі міді, які обмежують розвиток патогену. Біологічні методи включають застосування антагоністичних мікроорганізмів, зокрема штамів бактерій, що конкурують з E. amylovora. Окрім цього, необхідно здійснювати суворий контроль імпорту посадкового матеріалу, аби не допустити занесення заражених саджанців, та проводити регулярний фітосанітарний моніторинг у господарствах.Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

TSWV трапляється в багатьох країнах світу, включаючи Європу, Азію, Америку та Україну. Його ефективне поширення забезпечується мобільністю векторів-переносників, особливо за допомогою західного квіткового трипса (Frankliniella occidentalis). В умовах теплиць та інтенсивного землеробства ризик епізоотій значно зростає. Окрім того, вірус схильний до генетичних змін (реасортації та рекомбінації), що підвищує його здатність адаптування до нових господарів.
TSWV уражує понад тисячу видів рослин, серед яких томат, перець, салат, квасоля, картопля, огірок, хризантема, інші овочеві й декоративні культури. До групи ризику входять як сільськогосподарські культури, так і бур’яни, які слугують резервуаром інфекції та джерелом живлення для трипсів.
На листках заражених рослин спостерігаються хлоротичні або некротичні плями, кільцеві візерунки, мозаїка, бронзовість і деформації. При системних ураженнях відзначаються затримка росту, в’янення, верхівковий некроз. Плоди можуть вкриватися плямами, некрозами та кільцевими утвореннями, що значно знижує їх товарну якість і врожайність. Прояв симптомів залежить від виду рослини, сорту, штаму вірусу та умов навколишнього середовища.
Основою фітосанітарного контролю є моніторинг та лабораторна діагностика (ELISA, RT-PCR). У практичному захисті застосовуються агротехнічні заходи (знищення бур’янів, ізоляція теплиць), хімічна обробка проти трипсів та використання біоагентів. Важливим компонентом є впровадження сортів із підвищеною стійкістю до вірусу. У випадку з TSWV основна увага приділяється контролю посадкового матеріалу та боротьбі з векторами.
Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Конференція проходила в онлайн-форматі за участі представників наукових установ, аграрних підприємств та фітосанітарних лабораторій з України, Латвії та Казахстану. У своєму виступі головний фахівець «Херсонської ФВЛ ДПСС» висвітлила тему: «Ідентифікація регульованих шкідливих організмів в умовах фітосанітарних випробувальних лабораторій: ІФА, ІФ та ПЛР», де детально розповіла про сучасні методи фітосанітарної діагностики — імуноферментний аналіз, імунофлюоресценцію та полімеразну ланцюгову реакцію — і їх критичне значення для своєчасного виявлення карантинних організмів. Щиро дякуємо організаторам заходу за запрошення.

Цей вид походить зі Східної Азії, зокрема з Китаю, Далекого Сходу та Корейського півострова. Шкідник населяє переважно ясени та викликає значні ушкодження, оскільки личинки живляться корою і флоемою дерев, перешкоджаючи транспортуванню поживних речовин. Жуки поширюються активно весною та влітку, шукаючи партнерів та господарські рослини, що призводить до швидкого поширення в районах, де ростуть ясени.
Згідно з даними Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у 2023 році щодо територій Луганської, Харківської областей та міста Києва було запроваджено карантинний режим, у зв’язку з виявленням вузькозлатки ясеневої смарагдової (Agrilus planipennis).
Рослини-господарі вузькозлатки ясенової смарагдової (A. planipennis) включають: американський ясен (Fraxinus americana), китайський ясен (Fraxinus chinensis), європейський ясен (Fraxinus excelsior), японський ясен (Fraxinus japonica), маньчжурський ясен (Fraxinus mandshurica), чорний ясен (Fraxinus nigra), пенсільванський ясен (Fraxinus pennsylvanica), глибокий ясен (Fraxinus profunda), чотиригранний ясен (Fraxinus quadrangulata) та ринхофільський ясен (Fraxinus rhynchophylla). Вузькозлатка ясенова смарагдова також відмічалася на маньчжурському горіху (Juglans mandshurica), ясенелистому птерокарії (Pterocarya rhoifolia), давидовому в'язі (Ulmus davidiana) та пропінквійському в'язі (Ulmus propinqua), але тільки в Японії. Повідомляється, що в Китаї та Північній Америці господарями вузькозлатки ясенової смарагдової є тільки ясени (Fraxinus spp.). Деякі дослідження стверджують, що ясени американський (Fraxinus americana), європейський (Fraxinus excelsior), чорний (Fraxinus nigra), пенсільванський (Fraxinus pennsylvanica) та чотиригранний (Fraxinus quadrangulata) є найбільш сприйнятливими господарями, тоді як маньчжурський ясен (Fraxinus mandshurica) та китайський ясен (Fraxinus chinensis) найменш сприйнятливі.
Тіло шкідника має довжину 7,5-15 мм, характеризується витягнутою та вузькою формою, типовою для членів роду Agrilus. Жук має металічне, переважно смарагдове забарвлення. Часто пронотум (передня частина грудей, яка знаходиться безпосередньо за головою) та голова можуть мати мідний колір, в той час, як ціле тіло жука може бути фіолетово-синім або зеленим. Голова має глибоке подовжнє вдавлення по середині, що добре видно зверху. Найширша частина пронотума знаходиться в базальній половині, боки пронотума дугообразні та звужуються до передніх кутів. Пронотум покритий сильно вигнутими поперечними складками. Надкрила жука покриті дуже короткими, малопомітними темними волосками, на задній третині можуть бути групи світлих, лускоподібних волосків, але чітко виражені пушкові плями відсутні. Кінці надкрил дуговидні з дрібно зубчастими краями.
Личинкова стадія складається з чотирьох стадій, а тривалість їх розвитку коливається від 1 до 2 років залежно від кліматичного регіону. Протягом зими личинка зазвичай зимує на останньому етапі в зимовій камері під корою. Личинкові стадії А. planipennis можуть бути присутніми в камбії та живій флоемі, але, пізніше (у середині жовтня), вони інтродукуються у зовнішній шар заболоні і заляльковуються навесні наступного року або на початку літа.
Вузькозлатка ясенева смарагдова поширюється через кілька основних шляхів. Один із головних способів поширення – це кругла деревина ясеня, як з корою, так і без неї, включаючи дрова, які походять із країн і зон, де присутній цей шкідник. Посадковий матеріал рослин-господарів, до яких належать переважно ясени, також слугує значним шляхом поширення. Сюди входять бонсай-рослини, які можуть бути заражені вузькозлаткою, якщо вони походять з країн і зон, де цей шкідник наявний. Пиломатеріали з деревини ясеня також можуть бути носіями шкідника. Навіть якщо зовнішня кора була видалена, вузькозлатка все ще може бути присутньою у пиломатеріалах, якщо деревина походить із заражених зон. Дерев'яні пакувальні матеріали також становлять ризик поширення шкідника. Вузькозлатка може зберігатися в дерев'яних пакувальних матеріалах на різних стадіях розвитку, навіть якщо зовнішні шари кори були видалені. Свіжозрізані гілки ясеня можуть також бути носіями шкідника, якщо вони походять із заражених зон.
Методи виявлення вузькозлатки ясенової смарагдової (Agrilus planipennis) включають різноманітні підходи, такі як візуальні огляди, використання пасток та біологічні методи. Обстеження мають бути зосереджені на деревах ясена, особливо на тих, що ростуть на відкритих місцях і вздовж країв лісових масивів. Важливо оглядати дерева, включаючи повалені стовбури та гілки, пні та деревні залишки, які можуть містити сліди діяльності шкідника. Візуальне виявлення полягає у пошуку специфічних ознак зараження, таких як сліди живлення на листках, D-подібні вихідні отвори та ходи личинок поблизу поверхні деревини. До симптомів, викликаних реакцією дерева, відносяться втрата кольору листя, усихання крони, водяні пагони, деформація кори, розтріскування кори з виявленими під нею ходами личинок, тік смоли та надмірне утворення насіння.
Для виловлення імаго використовуються клеєві пастки з приманками, такими як масла мануки та феби, які розміщуються на ясенах під час льоту шкідника. Фіолетові тригранні пластикові призматичні клеєві пастки є більш ефективними, ніж ловчі дерева з опоясуючим видаленням кори. Зелено-жовті пастки виявилися найбільш чутливими, однак фіолетові пастки, встановлені на висоті 1,5 м або 6 м, є достатньо ефективними для масового виловлювання шкідника. Одним з найважливіших методів є використання феромонних пасток, які приваблюють за допомогою специфічних хімічних сигналів (феромонів), що імітують природні сигнали, які використовуються комахами для спілкування та пошуку партнерів. Пастки встановлюються на територіях, де ймовірна присутність шкідника, зокрема в сільськогосподарських угіддях, садах і на полях.
Біологічні методи включають використання ос, спеціалізованих на полюванні на златок. У Північній Америці використовуються оси Cerceris fumipennis, які переносяться з одного місця на інше у транспортних засобах. Інформування громадськості також є важливою частиною процесу виявлення. Воно має бути спрямоване на тих, хто займається торгівлею рослинами та рослинною продукцією, а також на установи та зацікавлені сторони, що працюють з ясеневими насадженнями. Це може включати використання Інтернету та семінарів за участю виробників, садівників, школярів, співробітників компаній з обрізки дерев та ентомологів.
Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Темою заходу стала актуальна проблема поширення вузькозлатки ясеневої смарагдової (Agrilus planipennis) в Україні. Учасники обговорили заходи з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ цього небезпечного карантинного шкідника, поділилися практичним досвідом та окреслили перспективи протидії його подальшому розповсюдженню. В рамках конференції також були висвітлені нові виклики, пов’язані із запобіганням поширенню цього виду. Висловлюємо щиру подяку організаторам за високий професійний рівень заходу та можливість долучитися до важливого фахового діалогу.

Захід відбувся з нагоди Міжнародного дня здоров’я рослин – 2025 та в рамках Тижня поширення інформації про вузьколатку ясеневу смарагдову. Учасники мали змогу дізнатися про важливі аспекти фітосанітарної безпеки, боротьби з інвазійними шкідниками та ролі кожного з нас у захисті рослинного світу. Щиро дякуємо лекторці за цікаву доповідь, а присутнім за активність та прагнення долучатися до збереження здоров’я рослин.

Це впливає на продовольчу безпеку та сільське господарство, яке є основним джерелом прибутку для вразливих сільських спільнот. Зміна клімату та людська діяльність також впливають на здоров'я рослин, змінюючи екосистеми та шкодячи біорізноманіттю, а також створюючи нові ніші для шкідників. Міжнародні подорожі та торгівля, які зросли у три рази за останнє десятиліття, сприяють появі шкідників і хвороб у регіонах, де їх раніше не спостерігали.

Підтримання здоров'я рослин є важливим для життя на Землі, і кожен може долучитися до глобального заклику до дії цьогорічного #PlantHealthDay, який триватиме тиждень, починаючи з 12 травня. Організація Об'єднаних Націй оголошує цю дату Міжнародним Днем Здоров'я Рослин (IDPH), щоб підняти глобальну обізнаність про те, як захист здоров'я рослин може допомогти покінчити з голодом, зменшити бідність, захистити біорізноманіття та довкілля та сприяти економічному розвитку. Цьогоріч спільнота Міжнародної конвенції із захисту рослин (МКЗР) проводить цей захід під гаслом: «Здоров’я рослин, безпечна торгівля та цифрові технології». Під егідою ООН, FAO та МКЗР у всьому світі проходитимуть різноманітні акції, спрямовані на те, щоб долучити якомога більшу кількість людей до проблеми збереження здоров’я рослин, а також надихнути їх на конкретні дії.

Міжнародний день здоров'я рослин сприяє активній участі кожного через різні канали й заходи. Так, наприклад, організація промоційних активностей у місцевих університетах, на фермерських форумах, фестивалях та ярмарках допоможе залучити громадськість і підвищити обізнаність. Освітяни можуть включати навчання про здоров'я рослин у свої уроки, організовувати освітні заходи та використовувати навчальні матеріали, доступні на платформах, як IDPH Trello Board. Також можна використовувати офіційні цифрові активи IDPH, доступні на сайті, для поширення в соціальних мережах. Для більш широкої участі можна звернутися до місцевої влади, рекламодавців, транспортних компаній або аеропортів для обговорення можливості відображення промоційних матеріалів на біл-бордах, у громадському транспорті та інших публічних місцях. Це допоможе розповсюдити інформацію та залучити більше уваги до здоров'я рослин. Крім того, існують онлайн курси від ФАО та Міжнародної конвенції з захисту рослин, які допомагають глибше зрозуміти тему захисту рослин і дають можливість отримати сертифікацію.

Під час зустрічі було висвітлено важливість збереження здоров’я рослин як основи продовольчої безпеки та екологічного балансу, представлено новітні наукові досягнення у сфері фітозахисту, а також проаналізовано вплив кліматичних змін на півдні України — зокрема на стан рослинництва в регіоні. Окрему увагу було приділено поточному становищу агропромислового комплексу Херсонщини, його сучасним викликам і перспективам. Щиро дякуємо організаторам вебінару за можливість долучитися до професійного діалогу та обмінятися досвідом.