Державна установа «Херсонська фітосанітарна випробувальна лабораторія Держпродспожив служби»

Clavibacter sepedonicus поширений у країнах Європи, Азії та Північної Америки. Зокрема, його присутність відзначена в Україні, Польщі, Німеччині, Чехії, Фінляндії, Швеції, Китаї, Японії, Казахстані, Канаді, Мексиці та США. Ступінь поширення збудника відрізняється у кожній з країн.

Основною рослиною-господарем Clavibacter sepedonicus є картопля (Solanum tuberosum). До рослин-господарів також належать буряк звичайний (Beta vulgaris) та томат (Solanum lycopersicum). Для низки інших рослин сприйнятливість до збудника встановлена експериментально.

У бульбах зараження відбувається через столон. Першою ознакою є світло-жовте склоподібне забарвлення судинного кільця біля столонного кінця, яке згодом стає темнішим – від кремово-жовтого до світло-коричневого. За натискання із судинної тканини може виділятися кремовий бактеріальний ексудат сироподібної консистенції. У випадку сильного ураження судинне кільце руйнується, в ньому утворюються порожнини. На поверхні бульб можуть з’являтися червонувато-коричневі плями біля вічок і тріщини неправильної форми. Тканини стають крихкими й порошкоподібними, можливе муміфікування бульб.

Ознаки на листках зазвичай з’являються наприкінці сезону. Спочатку в’януть нижні листки, іноді спостерігається їх скручування. Ділянки між жилками поступово стають хлоротичними, а краї листків – некротичними. Симптоми можуть маскуватися природним старінням рослин або бути схожими на прояви інших захворювань.

Clavibacter sepedonicus здатний зберігатися у сухому стані протягом кількох років, тому джерелом поширення інфекції можуть ставати забруднені поверхні у сховищах, обладнання для сортування та ящики. Поширенню також може сприяти спільне використання техніки, тари, сховищ та приміщень для очищення і сортування картоплі, які контактували із зараженим матеріалом.

Візуального огляду бульб недостатньо для запобігання поширенню кільцевої гнилі, оскільки інфекція часто перебуває у прихованій формі, тому важливе значення має використання сертифікованої насіннєвої картоплі. Техніка, транспортні засоби та сховища мають ретельно очищуватися. Для дослідження рослинного матеріалу застосовують виділення бактерії в культуру, імунофлуоресцентний метод (IF), молекулярні методи, зокрема звичайну та real-time PCR, а також метод FISH. Лабораторна діагностика має особливе значення через можливість безсимптомних латентних інфекцій Clavibacter sepedonicus.

Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!

Джерело світлин

Вперше Meloidogyne enterolobii була описана у 1983 році на острові Хайнань (Китай). На сьогодні вид поширений в Африці (Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Малаві, Сенегал, Південно-Африканська Республіка, Того), Азії (Китай, В'єтнам), Північній Америці (штат Флорида, США та Мексика), країнах Центральної Америки і Карибського басейну (Куба, Гватемала, Мартиніка, Гваделупа, Пуерто-Рико, Тринідад і Тобаго), а також у Південній Америці (Бразилія, Венесуела). У Європі нематоду раніше виявляли у Франції (де її було ліквідовано) та у двох тепличних господарствах Швейцарії.

Ентеролобіумова галова нематода має надзвичайно широке коло рослин-господарів. Вона уражує численні сільськогосподарські культури, декоративні рослини, бур'яни, а також деревні та трав'янисті види. Завдяки своїй поліфагії шкідник легко підтримує популяцію на різних рослинах, що значно ускладнює боротьбу з ним. Особливу небезпеку становить здатність виду заражати рослини, які містять гени стійкості до інших галових нематод, зокрема окремі сорти томата та перцю.

Першими ознаками зараження надземної частини рослин є пригнічення росту, пожовтіння листків, в'янення та деформація окремих органів. Найхарактернішою ознакою є утворення на коренях типових галів (кореневих вузлів), які виникають унаслідок живлення личинок другого віку. Ураження призводить до погіршення росту рослин, зниження врожайності, скорочення тривалості життя рослин та зменшення їхньої стійкості до несприятливих умов навколишнього середовища. Також істотно погіршується якість отриманої продукції.

Основним шляхом поширення Meloidogyne enterolobii є переміщення заражених рослин і рослинної продукції. Крім того, нематода може переноситися із ґрунтом, що прилипає до сільськогосподарської техніки, інструментів, тари або посадкового матеріалу, а також з поливною водою. Самостійно личинки здатні переміщуватися лише на незначні відстані, тому міжнародне та міжрегіональне поширення майже повністю пов'язане з діяльністю людини. Для недопущення проникнення шкідника необхідно використовувати лише перевірений посадковий матеріал, не допускати ввезення рослин із заражених територій, очищувати техніку від ґрунту після роботи, а також здійснювати лабораторне обстеження рослин, коренів, субстратів і ґрунту відповідно до затверджених діагностичних методик.

Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин

Природним ареалом поширення Xylella fastidiosa вважаються країни Американського континенту. Однак останніми роками бактерію також було виявлено в низці країн Середземноморського регіону Європи, що суттєво розширило її географічну присутність.
Xylella fastidiosa характеризується надзвичайно широким колом рослин-господарів. У 2023 році за даними EFSA (European Food Safety Authority), цей збудник виявлено у 679 видів рослин, що належать до 88 ботанічних родин. Xylella fastidiosa уражує виноград, маслину, мигдаль, цитрусові, каву, лохину, персик, сливу, а також численні декоративні та лісові породи. При цьому значна кількість рослин може тривалий час залишатися безсимптомними носіями бактерії та бути джерелом її поширення. Xylella fastidiosa заселяє ксилему рослин і поширюється комахами, що живляться соком.
Найхарактернішою ознакою хвороби є крайовий опік листків. Спочатку раптово висихає частина ще зеленого листка, після чого уражена тканина буріє, а прилеглі ділянки набувають жовтого або червоного забарвлення. Згодом висихання охоплює весь листок, який зморщується та опадає, залишаючи на пагоні лише черешок. Уражені пагони нерівномірно визрівають, можуть мати чергування зелених і бурих ділянок. За тривалого перебігу хвороби спостерігаються міжжилковий хлороз, укорочені міжвузля, зморщування плодів, загальне пригнічення рослини та поступове відмирання окремих пагонів або лоз.
Для недопущення проникнення Xylella fastidiosa необхідно використовувати лише здоровий та перевірений садивний матеріал, регулярно проводити фітосанітарні обстеження насаджень, здійснювати лабораторну діагностику підозрілих зразків, своєчасно видаляти інфіковані рослини та контролювати комах-переносників бактерії.
Стежте за нами, щоб дізнатися ще більше інформації про світ фітосанітарної безпеки, натиснувши відповідну позначку в профілі. Пізнаємо світ та озброюємося проти небезпечних організмів разом!
Джерело світлин